Цивільне право. Загальна характеристика.

Цивільне право — це галузь права, яка регулює майнові й особисті немайнові відносини.

Майновими відносинами є правові відносини, які пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядження майном. (Особисті права, пов’язані з майновими це наприклад, права авторів на результати інтелектуальної праці в галузі науки, літератури, мистецтва тощо).

До майнових відносин, що засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується. Тобто якщо одна зі сторін відносин займає підпорядковане становище (як, наприклад, у відносинах платника податків з державою), коли волевиявлення обох сторін не обов’язкове (як при накладенні штрафу), ці відносини не є предметом цивільного права.

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають у зв’язку із здійсненням нею своїх особистих (природних) прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я та ін.). При цьому особливість особистих немайнових відносин полягає в тому, що норми цивільного права здебільшого лише визнають особисті немайнові права, які за своєю суттю є природними.

Сторонами в цивільно-правових відносинах є громадяни, організації (колективні підприємства, кооперативні організації, господарські товариства, господарські асоціації, громадські організації, державні підприємства, державні установи тощо), держава.

Предметом цивільного права є особисті немайнові та майнові відносини.

1. Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб’єктів, об’єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність.
2. Спеціальна, або особлива, частина регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається із таких інститутів:

• Право власності. Інші речові права.
• Зобов’язальне право (загальні положення про зобов’язання, окремі види зобов’язань, договори й позадоговірні зобов’язання).
• Авторське право.
• Право на винахід та інші результати творчості, що використовуються у виробництві.
• Спадкове право.
• Правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів.

Головне джерело цивільного права — це Цивільний кодекс України. Він є найбільшим за обсягом кодексом нашої держави. Складається з шести книг, 1308 (!) статей, охоплює надзвичайно широке коло правовідносин — власність та її захист, різноманітні угоди, захист прав авторів різних творів, спадкове право тощо. Цивільний кодекс України набув чинності в 2004 році.

Однак навіть такий великий акт не в змозі врегулювати всі цивільно-правові відносини. Тому джерелами цивільного права є також Закони України «Про заставу», «Про авторське право та суміжні права» та ін., деякі положення цивільного права містять нормативні акти, прийняті Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України тощо.

Об’єктами цивільних правовідносин можуть бути речі, зокрема гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні й нематеріальні блага.